Про основні чинники збереження зору пацієнта при глаукомі

Як правило, глаукома виявляється лікарем-офтальмологом під час повного діагностичного огляду органа зору пацієнта. Вимірювання внутрішньоочного тиску і факт його підвищення, для встановлення діагнозу – підозра на глаукому, недостатньо. Іноді наявна офтальмогіпертензія, але інші ознаки глаукоми можуть бути відсутні. Це трапляється за різних ендокринних розладів і потребує всестороннього обстеження пацієнта. Тому у нашій клініці ми детально обстежуємо стан очного дна та диску зорового нерва за допомогою сучасних методів та обладнання. Зокрема використовуючи комп’ютерну периметрію та ОКТ-діагностику, що надає можливість запідозрити глаукому на початковій стадії, коли зміни на очному дні ще не помітні для ока лікаря при обстеженні, а пацієнт не має жодних скарг.

Високий внутрішньоочний тиск (ВОТ) – основний фактор ризику втрати зору при відкритокутовій і закритокутовій глаукомі, і тільки цей фактор піддається лікуванню. Ризик виникнення сліпоти залежить від рівня внутрішньоочного тиску, тяжкості захворювання, віку, в якому почалося захворювання, а також інших чинників, що визначають схильність до глаукоми. Контроль та зниження вутрішньоочного тиску – це єдиний перевірений вид лікування, що забезпечує ефективне запобігання втрати зору від глаукоми, знижує ризик ураження зорового нерва та уповільнює прогресування захворювання.

Для визначення стратегії лікування, спрямованої на збереження зору, особливе значення має можливість точної діагностики відкритокутової та закритокутової форм глаукоми, а також оцінка стадії та стабілізації стану пацієнта.

Основні методи діагностики:

• Перевірка гостроти зору без/з повною корекцією;
• Оцінка рефракції;
• Вимірювання внутрішньоочного тиску контактними та безконтактними методами;
• Біомікроскопічне дослідження стану ока;
• Огляд очного дна та диску зорового нерву;
• Оцінка кута передньої камери (шляхом гоніоскопії або безконтактно за допомогою ОКТ);
• Комп’ютерна периметрія (аналіз поля зору);
• ОКТ-діагностика макули та зорового нерву.

​Терапія глаукоми

У разі наявності глаукоми лікування направлене на зменшення та досягнення стійкого оптимального (толерантного) рівня очного тиску, при якому зоровий нерв не буде підлягати здавленню. Лікування глаукоми буває медикаментозним (консервативним) і хірургічним (зокрема лазерним). Консервативне лікування заключається в інстиляціях гіпотензивних середників після всестороннього діагностичного обстеження і направлене на зниження очного тиску. Сьогодні медикаментозне лікування глаукоми направлене на досягнення цільового очного тиску і його здійснюють за трьома основними напрямами:

1. Призначення місцевої та загальної гіпотензивної терапії з метою стабілізації очного тиску;
2. Нейропротекторна терапія, яка заключається в захисті сітківки і волокон зорового нерва від пошкоджуючої дії різних факторів, а також препарати, які сприяють поліпшенню кровопостачання внутрішніх оболонок ока та інтраокулярної частини зорового нерва;
3. Лікування, яке спрямоване на стабілізацію метаболізму в тканинах ока з метою позитивного впливу на дистрофічні процеси, що характерні для глаукоми.

Внутрішньоочний тиск зазвичай знижується після одноразової інстиляції. На цьому ґрунтується проведення медикаментозної проби до систематичного призначення препарату. При наступних інстиляціях гіпотензивний ефект регулярно повторюється. Однак гіпотензивна дія препарату проявляється не одразу: спочатку вона може бути слабко вираженою і посилюється в наступні дні лікування. Гіпотензивний ефект при тривалому застосуванні зменшується аж до повної резистентності до цього препарату. У зв’язку з цим під час тривалого лікування хворого на глаукому доцільна заміна одного препарату іншим.

Під час підбору крапель враховуються всі особливості та сумісність  з іншими ліками, а також, протипоказання. Але важливо пам’ятати, що краплі не відновлюють баланс внутрішньоочної рідини, а лише штучно його підтримують. Тобто краплі мають визначений термін дії в оці, і застосовувати їх необхідно суворо за схемою лікаря протягом усього життя, після встановлення діагнозу. Хірургічне лікування глаукоми в показане при неефектиності інших методів лікування і направлене на створення додаткових штучних шляхів відтоку внутрішньоочної рідини, якправило без застосування гіпотензивних препаратів. Воно дає можливість стабілізувати баланс рідини в оці при відкритокутових формах глаукоми. У разі закритокутової форми, застосовують, як традиційні операції, так і метод видалення інколи прозорого, але збільшеного в розмірах кришталика, з імплантацією інтраокулярної лінзи (при його набряку).

Однак нерідко зустрічаються випадки, коли саме катаракта (мутний кришталик) стає тригером виникнення вторинної глаукоми. Відбувається це в разі запущених випадків катаракти, коли кришталик не тільки мутніє, а й збільшується в розмірах (набухаюча катаракта), перешкоджаючи нормальному відтоку рідини в оці. Буває, що глаукома минає після операції з видалення збільшеного в розмірах кришталика.

Пам’ятайте, що хоча глаукома є хронічним захворюванням, вчасне її виявлення, дотримування режиму лікування, своєчасне регулярне обстеження задля оцінки стану та корекції терапії за необхідності, можуть значно уповільнити, або навіть призупинити її розвиток і допомогти зберегти Ваш зір!