Що таке глаукома?

Однією з основних причин виникнення глаукоми є підвищений внутрішньоочний тиск, хоча в деяких випадках показники внутрішньоочного тиску можуть буди і вмежах середньостатистичної норми. В свою чергу, підвищення внутрішньоочного тиску може виникати внаслідок двох основних факторів:

• водяниста волога утворюється в надлишковій кількості;
• порушується відтік водянистої вологи (внутрішньоочної рідини) через дренажну систему очного яблука внаслідок її патологічних змін.

Захворювання на глаукому призводить до зниження якості життя пацієнта, погіршення фізичного та емоційного стану та соціального становища.

Підозра на глаукому виникає в таких випадках:

• внутрішньоочний тиск по Маклакову 26 мм рт. ст. і вище (по Гольдману >21 мм рт. ст.);
• скарги, типові для глаукоми;
• мілка передня камера ока;
• збліднення диска зорового нерва (або його частини) чи розвиток глаукоматозної екскавації;
• асиметрія в стані двох очей (різниця у показниках внутрішньоочного тиску більше 5 мм. рт. ст., глибина передньої камери, стан дисків зорового нерва);
• наявність дрібних парацентральних відносних і абсолютних скотом у полі зору.

Форми глаукоми і чим вони відрізняються?

Найпоширенішими є дві форми глаукоми – відкритокутова та закритокутова. У всьому світі дані форми глаукоми поширені приблизно порівну і є основними причинами незворотньої втрати зору. Статистика захворюваності на глаукому значно відрізняється, істотно варіюючи в різних етнічних та расових групах. Наприклад, у західних країнах найчастіше зустрічається втрата зору через відкритокутову глаукому, а в Східній Азії втрата зору найчастіше відбувається внаслідок закритокутової глаукоми.

Для відкритокутової глаукоми притаманно:

• Ураження зорового нерва і втрата зорових функцій при відкритому куті передньої камери, без супутньої патології.
• Хронічний і прогресуючий характер.

Одним із основних факторів ризику при цій хворобі є підвищений внутрішньоочний тиск. Ризик розвитку захворювання збільшується з віком та залежить від спадковості, расової приналежності, короткозорості, товщини рогівки, наявності гіпертонічної хвороби і діабету. Пацієнти з підвищеним ВОТ або іншими факторами ризику повинні регулярно обстежуватися на предмет наявності глаукоми.

Для закритокутової глаукоми характерно:

• Ураження зорового нерва через анатомічну блокаду кута передньої камери райдужною оболонкою, що спричинює підвищення внутрішньоочного тиску.
• Гострий приступ закритокутової глаукоми якправило супроводжується больовими відчуттями і вимагає невідкладної допомоги.
• Найчастіше, це захворювання хронічне, прогресуюче і протікає безсимптомно.

Фактори ризику включають расову приналежність та збільшуються з віком. Захворювання частіше зустрічається у жінок, в осіб із сімейною історією глаукоми та далекозорістю.

Стадії розвитку глаукоми

В залежності від особливостей стану зорового нерва, а також від ступеню звуження периферичного зору розрізняють чотири стадії розвитку глаукоми:

1. Початкова стадія. Симптомами глаукоми на ранньому етапі є поява темної плями (скотоми), що дещо заважає погляду, при цьому границі поля нормальні.
2. Розвинена стадія. Виражені зміни поля зору в парацентральному відділі поєднанні з його звуженням більш ніж на 10° в верхньо- і/або в нижньоносовому квадрантах. Екскавація диску зорового нерва роширена, в деяких відділах може доходити до його краю, носить крайовий характер.
3. Прогресуюча стадія. При ній визначається концентричне звуження поля зору і в одному або більше квадрантах знаходиться менш ніж в 15° від точки фіксації. Спостерігається розширена крайова субтотальна екскавація диску зорового нерва, доходить до його краю.
4. Термінальна стадія. Характеризується повною втратою предметного зору зі збереженням світловідчуття, або сліпотою. Інколи зберігається невелика ділянка поля зору в височному секторі. Екскавація тотальна.

Симптоми глаукоми

Підступність глаукоми заключається в тому, що на початковому етапі вона може протікати абсолютно безсимптомно, а зорові функції тим часом все рівно поступово втрачаються. Нерідко даний стан поєднується із порушеннями кровообігу (артеріальна гіпер-, гіпотензія), наявністю шийного остеохондрозу, склеротичними змінами екстракраніальних судин. Перелічені чинники призводять до погіршення кровопостачання мозку та ока. Початок захворювання рідко вдається встановити, процес повільно й непомітно прогресує. Це сприяє порушенню нормального метаболізму в тканинах ока і зорового нерва, зниженню зорових функцій. У результаті виникає атрофія зорового нерва, і нервові імпульси перестають надходити в головний мозок. Характерними ознаками глаукоми є те, що людина спостерігає зниження зорових функцій, порушується периферичний зір, внаслідок чого обмежується зона видимості. У підсумку може настати незворотна втрата зору.

Перші симптоми глаукоми – зоровий дискомфорт. Пацієнт відчуває затуманення зору одразу після сну, появу райдужних ореолів навколо джерел світла, при погляді на них. На початковій стадії глаукоми ці явища зазвичай зникають через кілька хвилин. Причина – в набряку рогівки через застій крові під час сну. Він, у свою чергу, зумовлений підвищенням внутрішньоочного тиску в нічний час. Також, для початкової стадії глаукоми характерне ослаблення акомодації, часта зміна лінз в пресбіопічних окулярах, міопізація, біль в ділянці надбрівних дуг і головний біль, відчуття напруження в оці. Якщо такі відчуття продовжують повторюватися, потрібно негайно звернутися до лікаря-офтальмолога і пройти повну діагностику зорової системи.

Проте необхідно пам’ятати що дані симптоми  глаукоми виникають не в кожному випадку, і частіше за все довгий час розвиток хвороби протікає непомітно для пацієнта, тому огляд з метою виключити глаукому, слід проводити під час будь-якої регулярної перевірки зору.

Гострий напад закритокутової глаукоми

Даний стан може виникнути раптово при ігноруванні або недбалому ставленні до лікування.

Напад характеризується різким підвищенням внутрішньоочного тиску до 50-70 мм рт ст.

До основних причин гострого приступу можуть бути: тривале перебування в темноті, закапування мідріатиків (циклопентолат, атропін), емоційне збудження, рясне приймання рідини, переїдання, перегрівання, охолодження, положення тіла, яке спричиняє венозний застій у ділянці очей (під час тривалої роботи з положенням голови донизу, стискання шиї).

Хворий відчуває різкий біль, що іррадіює по ходу трійчастого нерва в ділянці чола і скронь, затуманення або різке зниження зору. Може виникнути нудота, блювота, сповільнення пульсу, болі в грудній клітці, животі. Гострий напад закритокутової глаукоми потребує ургентної медичної допомоги, а при її відсутності або невчасному наданні зір можна втратити назавжди.

Враховуючи вищеописане, слід зазначити, що при роботі з хворими глаукомою в умовах обмежених ресурсів виникають специфічні проблеми. Це може бути низька платоспроможність пацієнтів, їх відмова від лікування, а також невиконання лікарських рекомендацій. Всі ці фактори, в поєднанні з відсутністю знань про хворобу, заважають ходу лікування. Більшість пацієнтів не знають про існування захворювання, тому частіше за все звертаються до лікаря тільки після серйозної втрати зору. Віддаленість від медичних закладів і недостатність штатів медпрацівників, невкомплектованість обладнання також створюють проблеми в лікуванні глаукоми. Для попередження втрати  зору і збереження якості життя при діагностиці відкритокутової та закритокутової форм глаукоми необхідне медичне та хірургічне втручання. Щоб попередити сліпоту від глаукоми в регіонах з низьким рівнем розвитку охорони здоров’я і організації медичного обслуговавання, потрібно звертати особливу увагу на медичну просвіту на місцях, наявність досвідчених спеціалістів і вимоги до основної медичної інфраструктури та оснащеності обладнанням. Помітна тенденція до включення глаукоми в комплексні офтальмологічні лікувальні програми, котрі також передбачають елементи реабілітації пацієнтів. Звідси витікає потреба постійної підтримки ефективних і доступних програм лікування глаукоми.

В Україні налічується понад 200 тис. хворих глаукомою і кожного року реєструються понад 20.000 випадків виявлення первинної глаукоми.  Глаукома входить в трійку хвороб, які є основними причинами інвалідності по зору в Україні, а з 2015 року займає перше місце. Так, практично, у кожного п’ятого інваліда по зору, причиної втрати функцій була глаукома. Більше 50% первинних інвалідів становлять люди працездатного віку, а понад дві третини з них мають розвинену і термінальну стадію захворювання.

Слід пам’ятати, що боротьба з глаукомою – це праця не тільки з боку лікаря-офтальмолога, але і з боку самого пацієнта. Завдання фахівця – виявити захворювання, донести  правила диспансерного спостереження, допомогти пацієнтові опанувати методами самоконтролю та грамотно і вчасно застосовувати офтальмологічні препарати. Однак застосувати це все на практиці може тільки сам пацієнт.